СПЕЦПРОЕКТ «БЕЛСАТА»
Фотоісторія про тварин, які
не стали ковбасою.
ТУТ НЕ ВБИВАЮТЬ
Поні Варвару на м'ясо здав господар. Його, батька дитини з інвалідністю, не зупинило навіть те, що тварина навчена методу верхової їзди для реабілітації особливих дітей. Чоловік потребував грошей.
Врятувала Варю українка Олександра. Вже більше шести років жінка скуповує на бойні скот та інших тварин і селить їх у своєму притулку в селі Красів.
Притулок «Вуглик» Олександра Левицька заснувала в 2014 році. Це найбільше місце для чотириногих сільськогосподарських «пенсіонерів» в Європі. ПРАВО на гідну старість тут отримало понад 600 тварин.
Все почалося з одного коня, якого в 2013 році жінка з жалості викупила у м'ясника. Потім другий, п'ятий ... десятий.
Згодом м'ясники стали самі дзвонити і пропонувати викупити коней, корів, кіз, овець, поні ... Іноді телефонують самі власники і пропонують купити тварину прямо у них.


- Тпру-у-у-у!
- Дядя Вітя, він не розуміє! Потрібно кричати «Стоп!» Він крім ферми і іподрому нічого не бачив!

НЕСКОТНИЙ ДВІР
Нещодавно в притулок привезли кількох коней елітної породи. Весь цей час тварини звикають до людей і від'їдаються. Все своє життя вони служили «інкубаторами» для нових чемпіонів іподромів. Одна з особливостей цієї породи, як каже адміністратор притулку Наталя, плодючість.
Кобилу можна покривати мало не на наступний день після пологів. Правда, майбутнього чемпіона в цій ситуації вже виховує непородиста кобила, а її лоша часто віддають на м'ясо.

Зараз у притулку перебуває понад 300 тварин. Олександра і Наталя постійно шукають готових забрати когось із їхніх підопічних. Жінки кажуть, що найважче прилаштувати корів. У «Вуглику» їх не запліднюють, тому корови
не дають молока.
- Корову, яка отелилась вже у нас і поки що не дає молока, тимчасово взяла одна сім'я з сусіднього села. Довго їх вмовляла! Але кличку тварині вони до сих пір не придумали. Кажуть - назвеш, звикнеш, а потім що робити, якщо віддавати доведеться? А віддавати доведеться - якщо корову не запліднити знову, вона перестане давати молоко. Тому так і живе, без імені, - розповідає адміністратор «Вуглика».
Наталя переїхала до Красова з Білорусі підлітком - батькам запропонували роботу в місцевому колгоспі.
«Вуглик» для неї - спосіб змінити світ. Правда, вплинути на дорослу людину набагато складніше, ніж змінити ставлення до тварини у дитини і підлітка. Тому жінка вірить, що майбутнє - за молоддю. Потрібно всього-лише подати правильний приклад.
Багатьох тварин тут відгодовують і лікують. Місцеві цією частиною життя притулку не цікавляться, але охоче скаржаться, що худоба голодує, мерзне і страждає.
Багатьох тварин тут відгодовують і лікують. Місцеві цією частиною життя притулку не цікавляться, але охоче скаржаться, що худоба голодує, мерзне і страждає.
- А я їм кажу: ви бачили стару людину? З тваринами те ж саме. Подивися, ця ось кульгає, а та - дивуємося, що ще ходить. Цього коня до нас привезли такого вбогого, хворого, з кашлем, що думали - ну, точно здохне! Господарі його «обпоїли» - розігрітому дали холодну воду .... А він вже другу зиму у нас пережив, - розповідає Наталя.
Тварини, в основному коні, які вимагають особливого догляду, знаходяться на «карантині». Притулок орендує кілька стійл на львівському іподромі.
Не всіх тварин забирають у м'ясників. Деяких «пенсіонерів» купують у фермерів. Так у «Вуглику» з'явилося стадо престарілих овець. Є навіть гірський козел на прізвисько Ерік. Його, як і більшість тварин, кастрували і відпустили на вільний випас.
Собак і котів сюди в основному підкидають. Хворі і старенькі живуть у Олександри. Решта приречена на «довічне» у вольєрах.
Також по сусідству у клітці живе дика лисиця. З посліду вона одна врятувалася. Лисицю відбили у мисливців і віддали в притулок. Зараз лисиця вже не проживе без «Вуглика». Замість матері-лисиці про неї дбала Наталя.
- У нас тварини щеплені, з ветпаспортом. Все як у людей, - розповідає адміністратор притулку.
Свято для притулку - знайти для вихованця будинок. Навіть якщо це тимчасовий притулок. Кобилі Розі пощастило. Ціле літо вона провела у своєї 14-річної опікунки Марти.
Дівчинка довго вмовляла Наталю довірити їй Розу, навіть привела з собою бабусю. Остаточно переконало адміністратра притулку те, що Марта прослухала лекцію по догляду за чотириногими.
ІГРИ З ВОГНЕМ
Два роки тому притулок знаходився у сусідньому з Красовим селі Бродки та був справжньою кісткою в горлі для жителів. Вони постійно скаржилися на сморід, шум і купи гною, який витікав на сільську вулицю. А все тому, що Олександра тримала тварин на особистому подвір'ї. І хоч стійла були адаптовані для зручності тварин, місце було невідповідним. Буквально в декількох кроках від будинку Олександри перебувала школа, церква і місцеве кладовище.
В ніч з 7 на 8 січня 2018 року на ділянці сталася пожежа. Поки сусіди доглядали за немовлям Олександри, засновниця притулку виводила з вогню тварин.
Кілька котів і цуценят згоріло заживо, інших чотириногих вдалося врятувати.
Олександра каже, що можлива причина пожежі - замикання проводки. Але сама в це до кінця не вірить, згадуючи прокляття «Щоб ти згоріла зі своїм притулком!», які не один раз чула від односельців.
Після пожежі родина Левицьких змінює місце проживання раз на півроку, адресу зберігають в таємниці.
Олександра, засновниця «Вуглика», змінила своє ставлення до м'ясної їжі після того, як стала свідком жорстокого поводження з тваринами в Африці. Про себе каже, що все життя відчувала відповідальність за тих, хто потребує допомоги.
Жінка зізнається, що їй дуже хочеться «нормального життя» - нарешті влаштуватися на «нормальну» роботу і переїхати в будинок, де буде вода і не буде страху, що противники притулку знайдуть її сім'ю і зроблять щось погане. Але кинути тварин вона не може. Хоч сил все менше.
- У вас тут притулок є ...
- Ой! Так там тварини голодують! Ви б їх бачили! А смердить там як! А Наталя ця - гадюка! Кажу тобі, я її з народження знаю! І мати її знаю ... Гадюка, а не баба!
- А я щойно з притулку - мені от не смерділо. Ви там були?
- Навіщо? Люди ж кажуть!

Переїзд притулку в Красів розлютив деяких місцевих жителів. Вони почали війну проти «Вуглика» взагалі, Олександри та Наталії зокрема.
Люди ніби й не проти тварин, але в той же час багато з них приховують особисту образу на Наталю, а Олександру називають «москалькою» і «кацапою» через те, що вона - українка, яка говорить російською.
СІЗІФОВА ПРАЦЯ
Неподалік від «Вуглику» львівський бізнесмен Сергій викупив землю і побудував розважальний комплекс. З одного боку, переслідуючи свої інтереси, з іншого - частково розділяючи ідею допомоги тваринам, він дозволив пастися деяким чотириногим на території комплексу. Це не сподобалося місцевим противникам притулку, зазначає Сергій. За словами «анонімки» його будівельна техніка стоїть в забороненому місці – своєрідна помста за допомогу «Вуглику».
- Тут, в Західній Україні, ти - ізгой, якщо не живеш по схемі. Тому Наташа і Саша зі своїм притулком тут ледве виживають. А я вважаю, що, якщо людина знайшла для себе якусь тему, якесь заняття, то нехай і займається, - каже бізнесмен.
Влітку в притулку працювало 8 осіб. Вони - саме працівники, а не волонтери. Всі отримують зарплату, обід і житло. Жителів з сусідніх сіл на роботу в притулок не беруть. Ті крали, пили і байдикували.
Тому з місцевих тут тільки пастух дядько Михайло. Кожен день він приїжджає на роботу зі Львова.
Адміністратор притулку признається, що для повноцінної роботи потрібні ще як мінімум 2-3 працівника. Вона шукає тих, з ким не потрібно няньчитися. Жінка не тільки займається адміністративними питаннями, а й нарівні з чоловіками працює, будує сховище для сіна.


- Без мене вони не хочуть, - зітхає Наталя.
ЩАСТЯ В ГРОШАХ
Операція кобеля Руді коштувала 5000 гривень (близько 190 євро). Для притулку, який живе в боргах, це немаленька сума. Але Олександра не могла не допомогти собаці...
Скільки коштує утримання притулку, філія якого є ще в Миколаївській області, вона не говорить. Каже, вже якось назвала приблизну суму в інтерв'ю, а тепер відбивається від докорів місцевих і питань податкової.
Олександра зазначає, що на практиці українське законодавство в сфері благодійності не ідеальне, а постачальники кормів і будматеріалів не завжди хочуть працювати за накладними. Доводиться домовлятися і постійно працювати над збільшенням числа пожертвувань. А це завдання нелегке.
Пожертви небайдужих людей з усього світу - єдине джерело
фінансування притулку.
- Іноземець робить широкий жест, жертвує нам тисячу доларів і всі в захваті - це ж тисяча доларів! А те, що цих грошей вистачає буквально на два дні роботи притулку, хто це рахує крім мене? - зітхає Олександра.

Особливо «Вуглику» допомагає сестра Олександри, яка живе в Америці і активно про нього розповідає. Однак останнім часом, каже засновниця притулку, все більше жертвувати починають і українці. Але цих грошей все одно не вистачає на повноцінну роботу. Притулок дивом зводить кінці з кінцями. Сил, щоб продовжувати боротьбу за нього, у Олександри та Наталії вже практично не залишилося. Але вони відмовляються опускати руки: Варвара, Боня, Клевер, Форд, Фіона і ще десятки вихованців «Вуглика» вимагають притулку і нової порції корму.
Фото / текст: Юлія Шабловська
Редакторки: Лола Бурієва,
Ольга Єрохіна
Дизайн: Наста Хралович
Переклад: Олександр Кажурін

Made on
Tilda